Книги для сценаристів. Частина 1
Книги, які тримаю в перших рядах своєї книжкової полички, коли починаю писати сценарій.
Велика Магія. Елізабет Ґілберт.
Ідеальна книга, аби позбутись страху чистого листа. Елізабет Ґілберт – та сама письменниця, яка написала “Їсти, молитися, кохати”. Власне, у зв’язку з цим вона розповідає, як шалений успіх цієї книги на неї тиснув і вона боялась розпочати роботу над новою.
Особисто я відкриваю цю книгу перед початком написання історії і безпосередньо перед зйомками. Тут є безліч цитат, які заколисують твої тривоги, і навіть кілька терапевтичних практик, наприклад, як примиритися і співжити зі своїм страхом творчості.
Головні дві ідеї: бояться всі. Але діватись нікуди, якщо ти вже обрав собі цей шлях. Тому лишається просто визнати, що все це, звісно, страшно, але є щось більше і важливіше за страх. От власне, друга базова ідея книги: ідеї – це енергетичні життєві форми, які існують окремо від нас, і наша задача – стати пильними і ніжними провідниками тих ідей, які нас вибрали, аби народитися на світ.
“Я вирішила збудувати достатньо просторе внутрішнє життя, щоб страх і творчість могли в мені мирно співіснувати, адже скидається на те, що вони завжди йтимуть пліч-о-пліч(…). Страх і творчість росли в одній утробі, одночасно народились й досі мають спільні життєво важливі органи”.
Жінки, що біжать з вовками. Клариса Пінкола Естес
Оскільки я особисто працюю з темою жіночих історій, то ця книга для мене є базовою і настільною. Авторка описує себе, як юнгіанського психоаналітика, поетесу та хранительку давній оповідей. Власне, всі ці три іпостасі дозволяють їй бездоганно поєднувати науковий та магічний підхід. Вона збирає міфи та легенди зі всього світу (що свого часу зробив Джозеф Кемпбелл, але з чоловічої точки зору), у яких йдеться про архетипи Дикої жінки.
Тобто це така розширена збірка світових універсальних жіночих історій, які є, по суті, зцілювальними практиками. Міфи, зібрані, Кларисою Естес, працюють з такими речами, як “перша ініціація”, “відновлення інтуїції”, “повернення до себе”, “межі люті та прощення” ітд. Все, що, на думку авторки, жінки в процесі цивілізаційного розвитку втратили в собі, а точніше джерела своєї сили – нині мають можливість відновити через архетипічні забуті наративи.
“Кожна жінка має потенційний доступ до Rio Abajo Rio, ріки під рікою. Туди можливо дістатись шляхом глибокої медитацї, танцю, письма, будь-якої діяльності, що потребує інтенсивної зміненої свідомості.(…) Її туди приводять глибоко творча діяльність, свідоме усамітнення й узагалі будь-яке мистецтво”.
Психология для сценаристов. Уильям Индик
Люблю цю книгу інколи гортати просто так, без прив’язки до писання. Вона чітко структурована і абсолютно відповідає своїй назві. Крізь призму різних теорій психоаналізу у дослідженнях Зигмунда Фройда, Еріка Еріксона, Карла Юнга, Джозефа Кемпбелла, Альфреда Адлера та Ролло Мей, автор аналізує несвідомі бажання, комплекси та емоції, які є головними мотивами героїв та героїнь різних фільмів.
Також добре описана творчість (і зокрема написання сценарію) як процес, що відбувається великою мірою у несвідомому людини. Книга надзвичайно багато на різні кіноприклади, наприкінці подано довжелезний список усіх згаданих фільмів. Також тут багато табличок з різними “типами героїв”, “формулами поведінки”, “стадіями шляху героя” ітд, а після кожного розділу – вміщено короткий його переказ з основними поняттями. Книга точно вселяє відчуття безпеки, якщо раптом ти зіб’єшся на манівці у своєму сценарії.
І ще одна важлива річ: тут досить детально розказано про всі стадії Шляху героїні, який розробила Морін Мердок у 1990 році, услід за Джозефом Кемпбеллом і його Шляхом героя. Морін переглядає структуру, запропоновану Кемпбеллом, з точки зору жінки, і переконливо доводить що міфологічна героїня має цілком відмінну історію, принципово іншу, оскільки її потреби, проблеми і мотиви теж кардинально відрізняються від чоловічих архетипічних історій. Дослідниця виділяє десять стадій Шляху героїні і детально описує значення кожної.